РЕАЛІЗАЦІЯ КОМПЕТЕНТНІСНОГО ПІДХОДУ НА УРОКАХ
УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ
Методичні рекомендації
Укладач:
Бойко Алла
Тимофіївна,
вчитель
української мови та літератури
Копистинського
навчально-виховного комплексу
«Загальноосвітня
школа І-ІІІ ступенів,
центр
розвитку творчих здібностей дитини»
Хмельницької
районної ради
Хмельницької
області
І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Реалізація
нового Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти
потребує нового підходу до моделювання уроків, суттєвою відмінністю яких є
триєдиний підхід до здійснення навчально-виховного процесу, зокрема:
особистісно зорієнтований, компетентнісний та
діяльнісний, що зміщує акценти в освіті з вивчення основ наук на результати засвоєння навчальних
програм, де передбачено не тільки
предметні знання, але й уміння застосовувати їх у практичній діяльності. Саме
тому актуальним стало питання забезпечення формування предметних та ключових
компетенцій учнів, що можливо за умови реалізації
вчителем компетентнісного та діяльнісного підходів у навчально-виховному
процесі.
Постало
питання: чим відрізняються компетентності від знань, умінь і навичок?
Компетентність
— набута у процесі навчання інтегрована здатність особистості, яка складається
із знань, досвіду, цінностей і ставлення, що можуть цілісно реалізовуватися на
практиці.
Знання
– це елементи інформації, пов’язані між собою і з зовнішнім світом (інформація,
засвоєна людиною). Вміння – це засвоєний
людиною спосіб виконання дій, забезпечений певною сукупністю знань; здатність
усвідомленого використання знань на практиці. Навички – це автоматизовані
компоненти свідомих дій людини, які виробляються в процесі їх виконання. Навик
виникає як свідомо автоматизована дія і потім функціонує як автоматизований
спосіб її виконання.
Знання,
вміння і навички – засоби компетентності, на основі яких формується здатність
людини діяти самостійно і розв’язувати завдання, проблеми в окремій предметній
галузі.
Знання,
вміння і навички – основа компетентності. Формування компетентностей дозволяє
посилити прикладний, практичний характер шкільної освіти.
Компетентність
включає в себе знання, вміння, навички, але цим не обмежується, бо містить ще й
систему ціннісних орієнтацій: мотивів, установок, звичок. Компетентність
інтегрує в собі три елементи: когнітивний (знання); операційний (спосіб
діяльності та готовність до здійснення цієї діяльності); аксіологічний
(наявність цінностей).
Компетенція
— суспільно визнаний рівень знань, умінь, навичок, ставлень у певній сфері
діяльності людини.
На відміну від знань, умінь і навичок,
компетенція і компетентність передбачають взаємопов’язані якості особистості
щодо певного кола предметів, спрямування особистості (мотивацію, ціннісні
орієнтири), гнучкість мислення, самостійність, вольові якості.
Компетентнісний
підхід — спрямованість навчально-виховного процесу на досягнення результатів,
якими є такі ієрархічно-підпорядковані компетентності учнів, як ключова,
загальнопредметна і предметна. Саме
компетентнісний підхід покликаний подолати прірву між освітою і потребами
життя, звернутися до пошуку нових підходів у вивченні предметів.
Отже,
компетентнісний підхід – комплексний підхід, елементами якого є визначення
мети, вибір змісту, організація навчального процесу, вибір освітніх технологій,
оцінювання результатів. Він спрямований на розвиток особистості, формування
компетентності, розкриття здібностей учнів, засвоєння нових способів
діяльності, набуття досвіду самостійного розв’язання проблем; самореалізації та
самовдосконаленню учнів, головною метою якого є не сума знань, умінь і навиків,
а вміння використовувати набуті знання, здатність діяти в різних проблемних
ситуаціях. Цьому сприяють використання різних методів і форм організаційної
діяльності, технологій, спрямованих на збільшення ролі самостійної та
практичної роботи учнів, на розв’язання проблем навчального характеру.
ІІ. КЛАСИФІКАЦІЯ ПРЕДМЕТНИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ
З УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ
1) Мовленнєва:
- Розуміти зміст сприйнятого на слух або
прочитаного тексту;
- Орієнтуватися в умовах спілкування й
підтримувати його, будувати усне й письмове висловлювання на певну тему.
2) Мовна (лінгвістична):
- Розрізняти звуки мови й мовлення, правильно
вимовляти й писати слова;
- Розрізняти види речень;
- Інтонувати речення відповідно до розділових
знаків;
- Правильно писати слова, розставляючи розділові
знаки в реченнях і текстах. 3) Лексична – уміння та
здатність використовувати мовний словниковий запас.
4) Граматична – здатність розуміти і виражати граматичне
значення, розпізнаючи правильно оформлені згідно з цими принципами фрази та
речення.
5) Орфографічна – уміння правильно писати букви, звуки та
пунктуаційні знаки; уміння правильно писати слова відповідно до орфографічних
правил. 6) Орфоепічна – уміння правильно озвучувати написане; знання
правил написання та вимови слів; уміння користуватися словником.
7) Семантична – здатність усвідомлювати й контролювати
організацію змісту при перекладі текстів, створенні власних висловлювань.
8) Функціональна – використання в спілкуванні усного мовлення та
письмових текстів зі спеціальними функціональними цілями; уміння спілкуватися.
9) Стилістична – уміння стилістично забарвлювати мовлення;
аналізувати мовний матеріал; створювати власні висловлювання різних типів і
жанрів; удосконалювати текст, посилюючи в ньому ту чи іншу стилістичну рису, що
сприяє виразності мовлення.
10)Риторична – уміння будувати доцільне, змістовне, виразне
висловлювання.
11) Інтелектуальна:
- Передбачає здатність учнів працювати з
різноманітною інформацією уміння застосовувати здобуті знання в нестандартних
ситуаціях;
- Володіння прийомами самосійного здобуття нових
знань, високий рівень розвитку пізнавальних процесів, уміння працювати в умовах
пошуку, дослідження.
12) Креативна – здатність до
розв’язання будь-якої навчальної задачі творчо; бажання й вміння діяти
оригінально, передбачаючи новизну.
ІІІ. КОМПЕТЕНТНІСНИЙ УРОК: ЙОГО ПАРАМЕТРИ І ТИПИ
Компетентнісний урок – це урок, на якому створюються умови
розвитку школярів через практичну діяльність. Головною метою такого уроку є
формування особистості, розкриття та розвиток її задатків, здібностей. При
проведенні компетентнісно зорієнтованого уроку важливо передбачити самостійну
пізнавальну діяльність учнів, яка можлива за умови застосування раніше
сформованих способів набуття знань. Такий урок сприяє формуванню компетенцій,
особистісних якостей, що дозволяють ефективно діяти в різних життєвих
ситуаціях. Це спільний пошук істини учителя та учня.
Науковці
визначають такі параметри компетентнісно зорієнтованого уроку:
- характер використання знань на уроці (у стандартній та
нестандартній ситуаціях);
- усвідомлення учнями способів використання знань
(конкретних та загальних способів використання).
На підставі зазначених параметрів визначають типи
компетентнісно зорієнтованого уроку:
-
урок використання знань у стандартній ситуації з усвідомленням учнями
конкретних способів використання знань;
-
урок використання знань в стандартній ситуації з усвідомленням учнями загальних
способів використання знань;
-
урок використання знань в нестандартній ситуації з усвідомленням учнями
конкретних способів використання знань;
-
урок використання знань в нестандартній ситуації з усвідомленням учнями
загальних способів використання знань.
При
проектуванні компетентнісно зорієнтованого уроку вчитель повинен дати відповідь
на такі запитання:
- як
сформулювати мету уроку;
- які ключові та
предметні компетенції будуть сформовані в учнів під час навчання;
- як зміст уроку впливає на формування компетенцій учнів;
- які технології, методи та форми будуть працювати для
досягнення мети, формування та розвитку компетенцій;
- як буде реалізований соціальний досвід учнів, яка мотивація
щодо самостійного набуття знань;
- як оцінити рівень сформованості компетенцій на уроці.
IV.
ОСНОВНІ АСПЕКТИ ПІДГОТОВКИ ВЧИТЕЛЯ ДО КОМПЕТЕНТНІСНО ЗОРІЄНТОВАНОГО УРОКУ
1.
Цілевизначення:
-
визначає компетенції, які будуть формуватися на уроці, розробляє план
досягнення мети уроку (визначає результат навчання, передбачає дії учнів);
-
формулює мету уроку; мета уроку повинна бути діагностичною, конкретною,
вимірювальною, відповідати компетенціям, які планує формувати вчитель; мета ототожнюється
з результатом уроку, яким є формування компетенцій учнів;
-
під час оголошення мети уроку учитель організує діяльність учнів щодо
сприйняття ними мети уроку, орієнтує на узгодження мети вчителя та учнів;
сприяє спільному цілевизначенню, створює умови для мотивації щодо досягнення
мети учнями.
2.
Технологізація:
-
учитель визначає структуру уроку відповідно до типу уроку та його дидактичних
завдань, етапів;
-
добирає зміст навчального матеріалу на усі етапи уроку відповідно до досягнення
запланованої мети (формування компетенцій); здійснює орієнтацію навчального
матеріалу на розв’язання життєво важливих завдань та інтеграцію змісту
(використання знань і вмінь учнів, отриманих при вивченні інших предметів);
-
визначає сучасні освітні технології, спрямовані на формування компетенцій;
-
добирає форми, прийоми та методи навчання відповідно до визначеної мети
(передбачає відповідальність та самостійність учнів, забезпечує діяльнісний
характер навчання).
3. Діяльнісний аспект:
-
організовує цілеспрямовану діяльність учнів відповідно до компетенцій, що
формує, використовує завдання розвивального характеру, які передбачають
розв’язання учнями проблем через
самостійну пізнавальну діяльність;
- організовує активну самостійну роботу учнів з
використанням компетентнісно зорієнтованих і ситуаційних завдань.
4.
Результативність:
-
добирає засоби контролю, контрольно-вимірювальні матеріали, які дозволять
оцінити рівень компетенції, відповідність методам навчання та процедурі
оцінювання;
-
рефлексія проводиться протягом усього уроку, на різних його етапах. Учні
аналізують способи діяльності, визначають невирішені труднощі та проблеми,
усвідомлюють, яких знань і способів діяльності набули;
-
результат компетентнісно зорієнтованих умінь повинен бути досягнутий кожним
учнем.
При
реалізації компетентнісного підходу значна увага надається самостійній роботі
учнів, практичному використанню набутих знань. За таких умов навчальна
діяльність набуває дослідницького та практично-діяльнісного характеру, стає предметом
засвоєння.
V. ЗАВДАННЯ І
РОЛЬ КОМПЕТЕНТНІСНО ЗОРІЄНТОВАНОГО ЗАВДАННЯ ДЛЯ ВЧИТЕЛЯ
-
розкриття
творчого потенціалу вчителя, виявлення і популяризація кращого педагогічного
досвіду з питання реалізації компетентнісного підходу;
-
пошук
педагогічних ідей щодо оновлення та вдосконалення навчальних занять і
самостійної роботи на основі компетентнісного підходу в освіті;
-
використання
та розповсюдження досвіду використання сучасних освітніх технологій;
-
створення
інноваційних методичних розробок з питання реалізації компетентнісного підходу
в освіті;
-
використання
компетентнісно зорієнтованих завдань для розвитку та оцінювання компетенцій;
-
удосконалення
навичків складання компетентнісно зорієнтованих завдань;
-
створення
банку навчально-методичних матеріалів для реалізації компетентнісного підходу.
VI. ВІДМІННОСТІ
КОМПЕТЕНТНІСНО ЗОРІЄНТОВАНОГО ЗАВДАННЯ ВІД ТРАДИЦІЙНОГО
1. Компетентнісно
зорієнтоване завдання – це завдання, що передбачає види діяльності і містить:
- предметні вміння
(понятійний апарат, пояснення дій, створення моделей, розроблення власного
алгоритму дій);
- вміння працювати з
інформацією;
- пошук шляхів
досягнення мети;
- дослідницькі (або
методологічні) вміння;
- усні та письмові
комунікативні вміння.
Компетентнісне
завдання сприяє формуванню і розвитку навичок, знань і вмінь учнів;
використання набутих знань у практичній діяльності для вирішення конкретного
навчального завдання.
2. Компетентнісно
зорієнтоване завдання моделює реальну чи навчальну ситуацію, яку необхідно
вирішити, і передбачає залучення учнів до цієї роботи.
3. Компетентнісно
зорієнтоване завдання будується на актуальному для учнів навчальному матеріалі,
потребує пошуку інформації в різних джерелах.
4. Компетентнісно
зорієнтоване завдання має свою структуру, яка забезпечує організацію
цілеспрямованих дій учнів у процесі виконання завдання, пошуку його вирішення
та представлення відповіді.
VII. СТРУКТУРА КОМПЕТЕНТНІСНО ЗОРІЄНТОВАНОГО ЗАВДАННЯ
Елементи
компетентнісно зорієнтованого завдання: стимул, формулювання завдання, джерело
інформації, бланки для виконання завдання та відповіді, інструмент перевірки
(шкала оцінювання, модель відповіді, ключ як еталон виконання завдання)
ОСНОВНІ КОМПОНЕНТИ КОМПЕТЕНТНІСНО ЗОРІЄНТОВАНОГО ЗАВДАННЯ
VIII. ВИМОГИ ДО КОМПОНЕНТІВ
КОМПЕТЕНТНІСНО ЗОРІЄНТОВАНОГО ЗАВДАННЯ
Стимул та
його функції: занурює учнів у
контекст завдання та мотивує їх до виконання завдання.
Вимоги
до стимулу:
-
коротке викладення;
-
містить тільки ту інформацію, яка зацікавить учнів або полегшить розуміння
формулювання задачі, яка викладена нижче стимулу.
Стимул
не повинен містити інформацію, яка б відволікала учня від виконання завдання.
Формулювання
завдання: точно і максимально просто
описує ту діяльність, яку учень повинен виконати, щоб одержати результат. У
ньому не може бути подвійного тлумачення. Також у формулюванні завдання мають
бути зазначені вимоги до представлення результатів роботи, які однозначно
трактуються всіма учасниками процесу:
-
текст
завдання починається з дієслова (відповідно до таксономії Блума), що визначає
мету діяльності; їх повинно бути достатньо для того, щоб учні змогли показати
те, що вимагає завдання;
-
формулювання
компетентнісно зорієнтованого завдання повинно бути цікавим учневі, відповідати
його віку та рівню навченості;
-
текст
завдання повинен містити ЩО робити і ЯК робити (залежно від рівня складності);
-
формулювання
компетентнісно зорієнтованого завдання не повинно містити складні синтаксичні
конструкції, подвійне заперечення, важкі слова чи речення в дужках та ін.;
-
формулювання
компетентнісно зорієнтованого завдання повинно трактуватися можливим способом;
-
формулювання
компетентнісно зорієнтованого завдання повинно точно співставлятися з інструментом перевірки (змодельованою
відповіддю чи специфічною шкалою оцінювання): усе, що вимагає зробити завдання,
повинно бути оцінено, і все, що підлягає оцінюванню, повинно бути прописано в
завданні.
Отже,
компетентнісно зорієнтованого завдання повинно бути сформулювало однозначно і
максимально просто.
Джерело
інформації містить інформацію,
необхідну для успішної діяльності учнів при виконанні завдання.
Основні
вимоги до джерела інформації:
-
потрібне
для виконання завдання і в достатній кількості, цікаве для учнів;
-
інтеграція
та складність джерела: використання не менш 2-3 джерел, різна форма джерела;
-
джерело
інформації ефективне, сприяє виконанню завдання при мінімальних затратах часу;
-
різний
характер джерел інформації, заданий формулюванням завдання (спів падання
інформації у різних джерелах,
протиріччя, протиставлення інформації);
-
різні типи
інформації (пряма, переносна).
Отже,
джерело інформації є ресурсом виконання
завдання учнями.
Учителю
необхідно пам’ятати, що успішність
учня не залежить від тих чи інших знань; усе необхідне повинно містити джерело
інформації. В окремих випадках учитель може запропонувати завдання, для
виконання якого потрібні не тільки інформаційні ресурси, а й знання програмного
матеріалу. При цьому учителю необхідно переконатися, що учні засвоїли необхідні
знання, вказати, які знання необхідно використати при виконанні завдання.
До
виконання завдання учні не повинні працювати з джерелами інформації. Необхідно
використати усі можливості, які містить джерело інформації, і скласти якомога
більше завдань.
Варто
враховувати вікові та гендерні особливості, а також коньюктурні, миттєві
інтереси учнів (мотивацію).
Бланк
для виконання завдання (бланк відповіді) – це форма, яка задає структуру представлення учнями
результату своєї діяльності при
виконанні завдання.
ВИСНОВКИ
Сучасний
урок – це такий урок, на якому учень із пасивного слухача переходить в
активного учасника процесу. Сучасний урок – це особистісно зорієнтований;
розвивальний; компетентнісно зорієнтований; діяльнісний; міжпредметний.
Реалізація
компетентнісного підходу полягає в тому, що вчитель не тільки передає знання
учням, а формує вміння адаптуватися в нових життєвих умовах. У зв’язку з цим
змінюються акценти діяльності вчителя: з викладацької діяльності – на начальну
діяльність, засновану на ініціативі та відповідальності учнів.
Компетентнісно
зорієнтоване завдання – спеціально створена дидактична конструкція, що
використовується з метою формування і перевірки рівня предметних, міжпредметних
і ключових компетенцій (компетентностей).
Компетентнісно
зорієнтовані завдання спонукають до дії, оскільки спрямовані не на відтворення
інформації, а на організацію самостійної пошукової і творчої діяльності
школярів з метою розв’язання протиріччя між заданим і невідомим. Як правило,
такі завдання передбачають вихід за межі предметного матеріалу, мають не лише
навчальну, а й життєву цінність, оскільки ґрунтуються на актуальному (цікавому
для учня) матеріалі, містять опис певної ситуації, яка пояснює потребу
виконання. Саме єдність вказаних ознак дає підстави для виокремлення цього типу
завдань як самостійної дидактичної і методичної одиниці.
Учитель
виступає організатором самостійної активної пізнавальної діяльності учнів,
консультантом, менеджером навчального процесу, який дозволяє учням самостійно
оволодівати способами розв’язання нестандартних завдань, залучає учнів до
активного розв’язання створеної проблеми. Учитель відходить від домінуючої
ролі, коли він єдиний носій знань. Від учителя вимагається вміння організувати
активну діяльність учнів щодо пошуку, опрацювання та засвоєння інформації.
У
процесі навчання компетентнісно зорієнтовані завдання виступають у ролі
технологічного інструмента реалізації компетентнісного підходу, забезпечують
шляхом створення ситуації успіху і визначення особистісних смислів позитивну
настанову на читацьку діяльність.
Список використаних джерел та
літератури
1. Компетентностно-ориентированные
задания. Конструирование и применение в учебном процессе: учебно-методическое
пособие / под ред. Н.Ф. Ефремовой. – М.: Издательство «Национальное
образование», 2013. – 208 с.
2. Педагогічна
майстерність : підруч. / І. А. Зязюн, Л. В. Крамущенко, І. Ф. Кривонос та ін. ;
за ред. І. А. Зязюна. — К. : Вища школа, 1997. — 349 с.
3. Професійна освіта:
словник : навч. посіб. / уклад.: С. У. Гончаренко та ін.; за ред. Н. Г.
Ничкало. – К., 2000. – С. 78.
4. Пометун О.І. Теорія і практика
послідовної реалізації компетентнісного підходу в досвіді зарубіжних країн //
Компетентнісний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українські
перспективи : Бібліотека з освітньої політики / Під заг. ред. О.В. Овчарук. К.
: "К.І.С.", 2004. – С. 16 - 25.
5. Скворцова С.О.
Професійна компетентність вчителя: зміст поняття / С.О.Скворцова // Наука і
освіта. – 2009. – № 4. – С. 93-94.
6. Трубачева С.Е. Умови реалізації компетентнісного підходу в навчальному
процесі // Компетентнісний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та
українські перспективи: Бібліотека з освітньої політики / Під заг. ред. О.В.
Овчарук. К. : "К.І.С.", 2004. – С. 53 – 58.
7. Хуторский А.В. Ключевые компетенции как компонент
личностно-ориентированной парадигмы образования // Нар. образование. – 2003. –
№ 2. – С. 58 – 64.
